Нове керівництво ЗСУ: хто прийде разом з генералом Сирським
Андрій Гнатов, бригадний генерал, командувач ОСУВ «Одеса», морпіх
У 2001 році закінчив Харківський інститут танкових військ.
У 2016-2018 роках – начальник штабу 36-ї окремої бригади морської піхоти.
2018-2021 – командир 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
У 2022-му – начальник штабу, заступник командувача військ оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України.
У червні 2022-го отримав звання «бригадний генерал».
У 2022 році Андрій Гнатов очолював оборону Миколаєва після генерала Дмитра Марченка.
Буд одним з командувачів операції зі звільнення Херсонщини у листопаді 2022-го.
Весною 2023-го командував обороною Бахмута. Тоді місто тримала 93-тя бригада, яку очолює полковник Павло Паліса. Місто входило у зону відповідальності ОСУВ «Хортиця», якою командував Олександр Сирський.
Андрій Гнатов – один з тих офіцерів, які формували підрозділи оновленої морської піхоти із частин, що залишили окупований Крим.
Як і кожен морпіх, має право носити берет кольору морської хвилі, склав для цього відповідний іспит.
«У нас за основу такий постулат: «Раз морпіх – морпіх назавжди». Це стан душі, покликання, в душі ти навіки морський піхотинець», – казав генерал в одному з інтерв’ю.
Михайло Драпатий, бригадний генерал, командувач оперативного угруповання військ «Херсон», піхотинець
2014 рік – майор, командир 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, на війні з Росією з квітня 2014-го.
9 травня 2014 року 2-й батальйон 72 ОМБр увійшов в Маріуполь для посилення підрозділів, які відбивали штурм терористів, і звільнення заручників. Тоді ж було знято відео, як БМП Драпатого прориває імпровізовану барикаду на вулиці міста.
На початку червня батальйон Драпатого спільно з іншими підрозділами взяли під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, Савур-Могилу, Червонопартизанськ (пункт контролю). В результаті понад кордоном, між проросійськими бойовиками та їх російськими кураторами, була створена 50-кілометрова смуга контрольованої ЗСУ території, через яку ворогу вже не вдавалося безконтрольно постачати своїх найманців зброєю, технікою і боєприпасами.
У відповідь росіяни почали обстрілювати українські війська з РСЗВ «Град» та «Ураган» з території РФ. Підрозділи 72-ї, 79-ї та 24-ї бригад та прикордонники опинилися у вогневому кільці.
«Були дні, коли нас по 7 годин безперервно розстрілювали з усіх видів артилерії та мінометів. Сили були нерівні, допомога не підходила, боєприпаси закінчувались, техніка майже вся була виведена з ладу. І тоді підрозділи пішли на прорив, вийти змогли не всі, а ті, хто прорвався, дійсно стали героями», – згадував Михайло Драпатий.
У 2014-му Драпатий вступив до Національного університету оборони України. Згодом перевівся на заочну форму навчання і повернувся в зону АТО у статусі начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади.
З серпня 2016 року – командир 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
З липня 2017 року командир бригади безпосередньо в зоні проведення АТО здійснює керівництво діями 58 ОМПБр в районі Бахмутської траси.
З серпня 2019 року – слухач Національного університету оборони. У 2021-му визнаний кращим випускником оперативно-стратегічного рівня підготовки управління, посол Великобританії в Україні Мелінда Сіммонз нагородила його перехідним мечем королеви Великої Британії.
Був одним з командувачів операції зі звільнення Херсона.
Про початок вторгнення:
Драпатий про звільнення Правобережжя:
Ігор Скибюк, бригадний генерал, Герой України, десантник
1998 рік – почав службу в 80-ій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира взводу, пройшов шлях до командира бригади.
Станом на 2022 рік – командир 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
У 2023 році начальник штабу – заступник командувача Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
Саме 80 окрема десантно-штурмова Галицька бригада під командуванням Скибюка була основою успішного наступу Сил Оборони України на Харківщині.
За підсумками операції полковник Скибюк отримав звання Герой України.
«Дії нашої бригади були як фата моргана для ворога. Він був зосереджений на ударних угрупованнях наших військ. І те, що в тил зайде ціла десантно-штурмова бригада зовсім не очікував… Ворог не може бути спокійний, ми гнатимемо його з нашої землі. Звільнимо до останнього сантиметра. Я щоранку вставатиму, питиму каву і йтиму вбивати російських загарбників», – говорив полковник Ігор Скибюк про ту операцію.
Павло Паліса, полковник, піхотинець
У 2007 році закінчив Львівський інститут сухопутних військ
У 2019-му – командно-штабний інститут Національного університету оборони України.
На початок повномасштабного вторгнення Росії навчався в Командно-штабному коледжі армії США. Перервав навчання щоб очолити 5-й окремий штурмовий полк.
«Після прибуття в Україну попередньо я мав стати заступником командира 58-ї бригади, яка була під Черніговом. Я вирішив добратись туди. Але не доїжджаючи 300 метрів, отримав телефонний дзвінок від кадрового центру Сухопутних військ про те, що мене викликає до себе командувач. Я сказав їм, що сьогодні вже не зможу повернутись, бо знаходжусь майже в оточенні. Тому приїхав до командира, побачив колектив, з яким я працював довгий час, але довелось їхати до командувача. Командувач сказав: «Вітаю в Україні, ось твоя ділянка роботи – займайся», – розповідав Паліса в інтерв’ю «Новому времени».
Про мотивацію: «Мотивовані люди, які розуміють, чому вони сюди прийшли. Ми (5-й окремий штурмовий полк, нині 5-та штурмова Київська бригада) формувались з нуля довший час і трішки навіть не вклались у терміни. Але це вартувало цього. Наприклад, один обласний військкомат привіз нам 21 мобілізованого офіцера. Зазвичай я (або начальник штабу) намагався бесідувати з усіма, хто прибуває. Перше питання: «Хто не готовий йти в атаку? Встали і вийшли». Половина пішла. Далі бесідували, умовно кажучи, хто не готовий померти красиво — ще половина пішла. В результаті з 21-го залишився один».
У 2023 році – командир 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».
Командував діями бригади під час оборони Бахмута.
«Для мене особисто весь період оборони Бахмута – це був як один день, бій почався, і він був без кінця. Я би навіть сказав – через певний період просто вже навіть люди перестали помічати, слідкувати – який сьогодні день тижня. Скільки ми вже тут? Такого плану це було. Ну справді дуже важко, згадував Паліса в інтервю «Радіо Свобода». – Я думаю битва за Бахмут станом на зараз – найжорстокіша битва цієї війни. І, напевно, найжорстокіша битва в Європі з часу закінчення Другої світової війни».
Про значення битви за Бахмут: «На своєму рівні, там, де я можу давати якусь оцінку, я думаю – це дало можливість виграти час. Знекровити противника. Змусити його використати свої резерви і дати можливість підготувати Збройним силам України новостворені підрозділи, забезпечити їх озброєнням, технікою і належною підготовкою».
Паліса – виходець з родини військових. Молодший брат Дмитро – один з наймолодших комбатів Збройних сил України, командир четвертого загону спеціального призначення 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ.
Дмитро Паліса, Рубін: Завдання командира – зберегти життя і здоров\’я своїх бійців, бо без них ти ніхто
Вадим Сухаревський, полковник командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади, Герой України, морпіх
З лютого по жовтень 2004 року – участь у Миротворчій місії в Іраку у складі 6-ї окремої механізованої бригади.
У 2009 році закінчив Львівський інститут Сухопутних військ.
2011 рік – командир аеромобільної роти 80-го окремого аеромобільного полку.
13 квітня 2014 року взяв участь у першому бою війни на Донбасі — біля Семенівки. Старший лейтенант відкрив вогонь зі свого БТР по бойовиках Ігоря Гіркіна, що атакували бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа».
16 серпня 2014 року був поранений у боях під Красним.
З 2014 по 2016 рік – навчання в Національному університеті оборони України.
З 2016-го — командир 1-го лінійного батальйону 36-ї бригади морської піхоти.
З 2021 року – начальник штабу 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
З лютого 2022 року – командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Підрозділи Сухаревського одними з перших увійшли у Херсонську область під час наступу на ворога.
Вадим Сухаревський, ймовірно, очолить новостворені сили безпілотних систем. Полковник добре розуміє специфіку їх застосування: у складі 59-ї діє ротно-тактична група «Птахи Мадяра» – один з кращих підрозділів застосування БПЛА Сил Оборони України.
«Роль безпілотників – колосальна, – казав Сухаревський і інтерв’ю «Суспільному». – Ця війна перепише воєнну стратегію всього світу. Вона буде вивчатися десятиліттями, як Друга світова. Стільки нового, нестандартного з того, що ми робимо. Зокрема, компонент безпілотної авіації — він колосальний. Цивільні безпілотні системи й низка інших змінили хід бойових дій на нашу користь. Це наукова фантастика».
На честь Сухаревського назвали вулицю у рідному Береговому. Сам він поставився до цього негативно: «Мене виховували у дусі того, що коли ти чимось займаєшся, маєш бути професіоналом, займатися від душі. Я щаслива людина — у мене прекрасна сім’я, улюблена робота. Я вважаю, що знаю, як її робити. Бути професіоналом і хизуватися цим – ні. Це просто планова, звична робота, на жаль, на війні».
За інформацією LB.ua, отримають нові посади у командуванні Сил Оборони України також чинні заступники Головнокомандувача ЗСУ генерал-лейтенанти Євген Мойсюк та Михайло Забродський.