Екснардепка Чорновол висловилася про нинішню роль FPV-дронів на фронті

Читать на русском

За словами журналістки, мало навчитися пілотувати безпілотники, адже без талановитих саперів та інженерів досягти результату буде складно. Якщо проблеми з першими ще можна вирішити, то з другими наразі дефіцитна ситуація.

FPV-дрони, які зараз активно використовуються українськими захисниками, не є панацеєю на війні. Відповідно, вони не можуть повністю замінити артилерію чи дорожчі БПЛА. Таку думку озвучила журналістка та колишня народна депутатка Верховної Ради VIII скликання Тетяна Чорновол на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Зараз вона служить у лавах ЗСУ та вирішила поділитися з читачами власним досвідом освоєння FPV-дрона як пілота. На початку бойових дій за допомогою цих гаджетів можна було знищити безліч цілей. Тепер же на тих ділянках, де намагається наступати противник, немає нічого цікавого, і доводиться знищувати якісь дрібні об’єкти у вигляді бліндажів, легкових автомобілів і блокпостів.

"Тому ФПВ-дрони не панацея. Насправді дрони-камікадзе — це має бути недорога масова зброя для всіх цілей поспіль, навіть незначних, щоб тримати основні сили ворога на відстані, руйнувати логістику та проріджувати атаки. У мене, наприклад, 30 дронів на місяць. Це ніщо. Це не робота. Робочі ефективні екіпажі мають по 300 дронів на місяць. Але й вони не замінюють артилерію та серйозніші дорогі безпілотні системи, жодним чином!" — пише Тетяна Чорновол.

rxidteiqeqiqrhant

FPV-дрони на фронті: складнощі в управлінні

Окремо журналістка додала, що вона не геймерка й ніколи нею не була, а коли вперше зіткнулася з програмою-тренажером на комп’ютері, то подумала, що навчитися цього неможливо. Через близько 300 годин польотів вдалося себе подолати й ефективно уражати цілі, хоч це й було складно.

Водночас виявилося, що навчитися літати — мало. Потрібно, щоб у команді був ще талановитий інженер, який допомагатиме в процесі знищення цілей.

"Я жартую, що ФПВ — це зброя "задротів". Пілот — це 20% успіху дрона, а інженер — це 50% успіху дрона, кажу я. Адже пілот не може вивчити свій апарат, бо щоразу він літає на новому літальному апараті. І тут уся надія на інженера, що новий апарат не підведе. Навіть із однієї коробки, із однієї серії в апаратів можуть бути радикальні відмінності й різні неякісні компоненти", — продовжує Тетяна Чорновол.

Зараз уже дійшло до того, що кожен дрон вилітає на різній частоті управління та на іншому каналі відеозв’язку. Це все робота інженерів. Вони вимірюють частоти, які найрідше глушаться системами РЕБ, щоб домогтися ефективного результату. У підсумку зараз у журналістки 9 із 10 дронів долітають до цілі.

Але й на цьому складнощі не закінчуються. Долетіти до цілі й уразити її — не синоніми. Річ у тім, що ефективність боєприпасів і їх детонація — також проблема. На різні завдання потрібні різні боєкомплекти. Відповідно, потрібен хороший сапер, що дає 30% до успіху.

"У мене, як і в усій армії, зараз уже перекіс: пілотів купа, інженерів і саперів майже немає. А так не літає. Проблему саперів може вирішити виробництво БК для дронів. А от інженери… Попри те, що тема маленьких ФПВ дронів-камікадзе вже давно наймодніша, на одних дронах війну не виграєш. Насправді нікуди не дітися без арти й іншої старої доброї "пілотної" зброї", — підсумувала Тетяна Чорновол.